Ушла
Взлетела вверх
Исчезла в синеве
Поближе к солнцу
Как Икар сглупила
Но не сгорев
Лишь крылья опалила
Помчалась вниз
Но не найдя скалы
Не подняв пыли
Нырнула в глубину
Лишь всплеск
И синий синий мир
Пошла ко дну
Не утонула
И не съели рыбы
Взглянув на руки
Рыла темноту
Прошла кору
Разбила плиты
Добралась до ядра
Железо изменила
И не ослепла
Не скривила мозг
А может, ей под силу - человек?
Цікавий в тебе стиль письма. Мені подобається.
ОтветитьУдалитьдякую)
ОтветитьУдалитьЛюдина їй під силу ,то точно. Принаймні, читаючи ці рядки, відчувається неймовірна сила всередині авторки.
ОтветитьУдалитьГарно написано. Якось так елегантно і водночас несподівано...
"краснею"))
ОтветитьУдалитьмне кажется он оборванным,и немного глупым.
В оцій незавершеності і вся фішка!
ОтветитьУдалитьЗ цього вірша вийшла би гарна пісня в стилі "а-ля Земфіра" )
+ гарна музичка= насолода))
Вкотре перечитую цей вірш - вкотре він мені подобається все більше і більше))
ОтветитьУдалитьДуууже гарно!